L'viv tourist board

К о р и с н о з н а т и з а з д а л е г і д ь

Новини

Афіша

Про Львів
Туризм
Готелі
Ресторани

Довідка
Про нас

Курси
Публікації
Новини

Проекти

ЛАРТ

На Схід від Львова

Буськ-Олесько-Броди-Підкамінь-Пліснеськ-Підгірці-Золочів-

Свірж-Унів- Поморяни- Бібрка- Звенигород-Старе Село

Буськ

Вперше Буськ (Божеськ) згадується у «Повісті временних літ» від 1097 року. У ХІІІ ст. добре укріплене місто-фортеця відігравало роль форпосту на рубежах Волинського, а згодом Галицько-Волинського князівства. На початку ХV ст. місто отримало Магдебурзьке право та стало важливим торговим та ремісничим центром. На гербі зображено бузька (лелеку). Одна з легенд розповідає про те як цей птах врятував поселення від турків. Вигідне розташування міста сприяло швидкому його розвитку. У 1539-1641 роках в місті працювала перша папірня, на папері якої надруковано «Острозьку Біблію» (1581р.) Івана Федорова. Буськ розташований у місці злиття рік Західний Буг та Полтва. Ще через місто протікають річки та потоки Солотвина, Рокитна, Рудна, Молдова, які здавна поділяли місто на кілька частин. Тоді місто здобуло славу «Галицької Венеції». Ще до 60-х років ХІХ ст. сполучення різних частин Буська відбувалось через греблі та 68 великих і малих мостів. Дотепер у Буську ще збереглось кілька висушених русел рік та проток і залишків гребель та мостів. У місті збереглись дві старовинні дерев’яні церкви з дзвіницями – Св. Параскеви та Св. Онуфрія XVIII ст. З Буська походить Євген Петрушевич (1863-1940), депутат австрійського парламенту та Галицького сейму, президент Західно Української Народної Республіки.

Олеський замок

Олеський замок - видатна пам'ятка архітектури і історії XIII-XVIII ст., колиска польських королів та українських гетьманів. Понад шість століть стоїть він на високому пагорбі, як свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію. По різному складалася доля замку протягом його існування. Був він твердинею і воїном, що до останньої змоги відстоював свою незалежність; був він бранцем, за володіння яким змагались королі; був він розкішним палацом і королівською резиденцією з притаманною їй розкішшю, пихою і підступністю; був він і бунтарем, що виношував плани свого визволення. Сьогодні замок, перетворений на музей, служить своєму народові як скарбниця його історії й культури, втілення його високого духу й таланту.

У музеї зібрано сотні унікальних творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва XIV-XIX ст. Серед них - ікони, портрети, натюрморти, великі батальні полотна, меблі, гобелени, значна колекція скульптури львівської школи XIV-XVIII ст.

Зусиллями Львівської Галереї мистецтв замку повернуто вигляд, який він мав у XVII ст.

Біля підніжжя пагорба причаївся монастир капуцинів будований на кошти Северина Жевуського. Заснування монастиря саме капуцинів було зумовлене тим, що вони найкраще впливатимуть на місцеве населення, схильне до бунтарства. Центральною будівлею комплексу виступає костел св. Антонія, перед яким було розміщено три кам'яні скульптури св. Марії, Антонія та Онуфрія. Інтер'єр костелу був прикрашений роботами Симона Чеховича. На території монастиря, оточеній трьохметровим муром, було два ставки та сад.

Олеський Замок

Олесько, вул. Замкова, 34

Тел.: +3803264 251-93, 251-95

Броди

Місто розташоване на межі Галичини та Волині і до 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів сприяло бурхливому розвитку міжнародної торгівлі.

В період Київської Русі на території Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). У 1584 році Броди отримали Магдебурзьке право. У цей період місто називалося Любич — за назвою родинного гербу Жолкевських. Але ця назва не прижилася. Пізніше власниками Бродів була родина Конєцпольських, за володіння якої міські укріплення перетворили на потужну цитадель, збудовану за зразками нового на той час голландського фортифікаційного мистецтва. Це ідеальне місто-фортецю не могли здобути війська Богдана Хмельницького, а турки й татари обходили його стороною. З цього часу в місті збереглись руїни замку та частина оборонного валу. Окремий інтерес представляють храмові споруди, церкви: Воздвиження Чесного Хреста (XVII ст.), Різдва Пресвятої Богородиці (XVII-XVIII ст.), Святого Юра (XVII-XVIII ст.), Святої Трійці (сер. XVIII ст.). З історією єврейської культури пов'язані: руїна синагоги (сер. XVIII ст.) та єврейське кладовище. Велику цінність становлять збережені кам'яниці XVII-XX ст.

Підкамінь

Селище Підкамінь славиться своїм оборонним монастирем

збудованим в XVII-XVIII ст., який належав чернечому ордену отців домініканців. В архітектурний комплекс монастиря входять: споруда костелу, монастирські келії, оборонні мури та бастіони, коринфська колона увінчана статуєю Богородиці. В самому селищі знаходиться ряд цікавих каплиць. На цвинтарі збереглася частина надгробків на могилах отців домініканців.

Унікальною пам'яткою природи, яка знаходиться в с. Підкамінь є 17-ти метровий камінь - залишок морського рифу, який утворився близько 25 млн. років тому в результаті геологічних змін земної поверхні. Саме від цього валуна взяло свою назву і селище, що розкинулося в його підніжжі. Є висновки, що колись на камені було язичницьке святилище та наскальна церква, а поруч старі поховання з мальтійськими хрестами.

Монастир Походження Древа Хреста Господнього

смт. Підкамінь

Бродівський район,

Тел. +380 3266 314-33

Підгорецький замок

Підгорецький замок є одним з найкращих у Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Будувався замок під

керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви та Гільйом ле Вассера де Боплана в 1635-1640 рр. за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, одного з найбільших магнатів Речі Посполитої. Пізнішими власниками були Якуб Собєський, Радзивілли, Жевуські. Саме за Жевуських палац називали “польським Версалем”. Потрібно відзначити, що палац хоч і був оточений валами та ровами, мав бастіонні укріплення та власний арсенал, серйозного оборонного значення не мав. Це була парадна резиденція магнатів, а фортифікації мали радше декоративне значення. Місяцями тут лунала оркестрова музика, проводились бали, військові паради, феєрверки. Замок славився вишуканістю інтер’єрів, багатством

мистецьких колекцій та численною бібліотекою. Для численних гостей та їх слуг у XVIIІ ст. біля замку збудували корчму-заїзд, яка збереглася й дотепер. Підгорецький заїжджий двір має старий сонячний годинник.

До замкового ансамблю входять – палац, оточений бастіонними укріпленнями, валами та ровами, а також бароковий костел XVIII ст. Підгорецький замок нині є філіалом Львівської галереї мистецтв. Його бачили всі, або майже всі, хоча, можливо, і не здогадувались, що він розташований в Україні. У фільмі "Д'Артаньян і три мушкетери" Підгорецький замок відігравав роль Лувра.

Підгорецький замок

с. Підгірці, Бродівський р-н,

Тел./факс: +380 32 261-46-47

(Львівська галерея мистецтв)

Пліснеськ

Пліснеськ – величезне давньоруське городище, яке згадується у «Слові о полку Ігоревім». Свого часу це городище займало близько 160 га землі, було оточене сімома валами і було одним з найбільших міст тогочасної Європи. Сліди городища добре помітні ще й дотепер. Пліснеськ був зруйнований у 1241 році ордою Батия. У ХVІІІ ст. поруч з літописним Пліснеськом було збудовано монастир, який за легендою засновано ще у XII ст. дочкою Белзького князя Всеволода – Оленою. Про це свідчить напис на кам’яній плиті в монастирській церкві. З переказів також відомо, що княжна загинула героїчною смертю під час нападу половецької орди. Відтоді частину Пліснеська і називають – «Оленин парк». Сьогодні тут також можна оглянути Василіанський монастир і церкву (XVIII ст.) яка має сонячний годинник. Цінною мистецькою пам’яткою є оригінальної форми іконостас, виготовлений за проектом архітектора Павла Гіжицького.

Золочівський замок

Золочів - це чудове невеличке містечко. Золочів вперше згадується у

1441 році, коли польський король Владислав подарував магнату Яну Сенинському кілька десятків сіл, а серед них і Золочів. Свідками багатовікової історії міста є історичні пам'ятки: Миколаївська церква XIV ст. та Воскресенська церква XVII ст.. До споруд галицької ренесансної архітектури належить Вознесенський костел XVIII ст.

Місто славиться своїм неповторним шедевром оборонної архітектури - Золочівським замком, спорудженим у стилі бароко у XVI – XVII ст. на зразок цитаделі з бастіонами. Розташований у південно-східній частині міста на горбі Купинка. У XVII - XVIII ст. замок належав Собеським і Радзивіллам.

Сьогодні Замок належить Львівській галереї мистецтв. Цікавими для огляду є пізно-ренесансний Великий палац та Китайський палац на подвір’ї замку.

Інформаційний центр

вул. Кривоноса, 3

Тел.: +3803265 42-222

Музей “Золочівський замок”

вул. Замкова, 3

Тел.: +3803265 43-385, 42-101

Кафе-бар

“Яніна”

вул. Лермонтова, 17

Тел.: +3803265 45-268

Поморяни

Містечко Поморяни лежить в мальовничій місцевості на березі Золотої Липи. Італійські будівничі спроектували замок у першій половині XVI ст. на місці дерев‘яної фортеці, за наказом подільського воєводи Яна з Сєнни. За володіння Якуба Собеського, місто починає бурхливо розвиватись, отримує магдебурзьке право, пожвавлюється торгівля, закладають церкву й костел. Замок не раз витримував затяжні облоги турків і татар, зазнаючи неодноразових руйнувань. В XVII ст. в Поморянах була побудована дерев’яна церква Пресвятої Богородиці з дзвіницею яка до сьогодні чекає віруючих на молитву. Цікавими для споглядання в місті є ще міська ратуша та костел Пресвятої Трійці.

Свірзький замок

На узвишші над рікою та озером у с. Свірж милує око Свірзький замок, збудований у XVI-XVII ст.. Замок має чудове оборонне

розташування, оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів – ровами і звідним мостом. Цей замок не раз ставав об’єктом кінозйомок і завдяки його чудовому розташуванню в живописній місцевості, він буде прекрасним місцем відпочинку в будь-яку пору року. На території замкового парку зберігся збудований в стилі ренесансу костел заснований ще в XV ст., нині діюча церква.

Унів

Чудово відреставрований монастир з майже тисячолітньою історією - Святоуспенська Унівська Лавра. Сюди приходять, щоб долучитися до душевної тиші духовної цілісності та поклонитися чудотворній іконі Пресвятої Богородиці.

Унів - одне з найстаріших відпустових місць в Україні. Народна легенда розповідає історію чудесного зцілення князя Лагодовського біля джерела. На знак вдячності князь заклав у чудотворному місці церкву і заснував монастир. Зараз тут зберігається цінний ренесансний надгробок князя.

Святоуспенська Унівська Лавра

Перемишлянський район,

с. Унів

Тел.: +3803263 81-21

Бібрка

Давньоруське містечко, перша згадка про яке датується 1211 роком в Галицько-Волинському літописі. Назва походить від тварин бобрів - об'єктів полювання в Давній Русі. В 1469 р. привілеєм короля Казимира IV місто отримало магдебурзьке право. Частим гостем тут був Іван Франко приїжджаючи до письменниці Уляни Кравченко. Цікавим є костел XV ст. який в результаті різних перебудов та реставрацій втратив свій середньовічний вигляд.

Звенигород

Перша літописна згадка про Звенигород відома з "Повісті временних літ". У Іпатіївському літописі від 1087 р. є повідомлення про вбивство під воротами фортеці володимирського князя Ярополка. Найбільшого розвитку Звенигород досягає у ХІІ ст., коли у ньому правив правнук Ярослава Мудрого - Володимирко. Відтоді і до 1144 р. Звенигород був столицею удільного Звенигородського князівства, це було могутнє, найбільше на західноукраїнських землях місто, з наймогутнішою фортецею Давньої Русі. У 1144 р. Володимирко переніс столицю із Звенигорода в Галич. Двічі місто намагався здобути київський князь Всеволод, однак фортеця вистояла.

Лише у 1241 р. місто здобув і зруйнував хан Батий, Звенигород занепав і вже ніколи не піднявся до висоти великого міста. На місці могутньої фортеці залишилось городище, а навкруги ще й сьогодні простежуються глибокі рови та насипи оборонних валів.

У XVIII ст. на території колишнього княжого замку землевласник Адам Сенявський, побудував новий замок-фортецю у вигляді чотирикутної споруди з баштами, оточеної глибоким ровом і частоколом. Однак проіснував він недовго і був, очевидно, знищений у середині XVIII ст. Та найціннішою знахідкою археологів є фундаменти кам'яної церкви ХІІІ ст. біля підніжжя гори. На їх підставі можна зробити реконструкцію її первісного вигляду.

У Звенигороді працює музей, можна оглянути дорогу ХІІ ст., відкриту археологами в останні роки та новозбудований центр села.

Старе село

Старе Село має дуже давню історію, що своїм корінням сягає періоду Давньої Русі. Воно мало іншу назву, а от сама назва "Старе село"

зустрічається вперше лише в 1454. У 1642 році князь Острозький і Заславський, заклав у селі замок-фортецю, яку вже 1648 р. дощенту знищено повстанцями Богдана Хмельницького. Неподалік на узгір’ї, є два грубі липові пні, які за переказами бережуть згадку про татарського ватажка, убитого під час однієї з облог на цьому місці пострілом із замку. По периметру стін ішла оборонна галерея для гарнізону. На замковому подвір’ї розташовувалася каплиця, палац та господарські приміщення. З документів XVII століття відомо, що на той час у замку було 8 гармат, 13 моздірів (коротка гармата з широким дулом), багато рушниць, самопалів та холодної зброї. Пам’ятає мовчазний велет і воєнні баталії і гучні забави, не забувся ще час коли в стінах було відкрито арсенал. За багатовіковий період часу замок встиг побувати винокурнею і складами, а ще — броварнею.

На Захід від Львова