Навчальна програма

«АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК ТА ТУРИЗМ

ДЛЯ НЕПОВНОСПРАВНИХ»

Львів 2009

Концепція

впровадження в навчальну програму курсів з підготовки фахівців туристичного супроводу (екскурсоводі, гідів-перекладачів, спортивних інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного супроводу) спеціалізованого навчального матеріалу (курсу лекцій та практичних занять) по роботі з туристами які мають особливі потреби.

В основу діяльності Курсів з підготовки фахівців туристичного супроводу (екскурсоводів, гідів-перекладачів, спортивних інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного супроводу) які діють у місті Львові та області покладені пріоритети, котрі були включені у Стратегію розвитку Львівсько області до 2015 року. Стратегічним пріоритетом розвитку, є саме: розвиток трудових ресурсів та розвиток туризму.

Львівська область розташована неподалік західного кордону України у передгір’ї Карпат на головному європейському вододілі між Чорним та Балтійським морем. Область володіє широким та унікальним діапазоном туристичних можливостей, як природного, бальнеологічного так і історико-культурного характеру. Всього взято під охорону 3965 споруд ХІІ-ХХ століть, або 25% від усієї кількості в Україні. 275 пам’яток м. Львова входять в історико – архітектурний заповідник, який включений до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО. Ці фактори дозволили створити тут розгалужену мережу підприємств туристично-екскурсійного обслуговування. Завдяки цілеспрямованій популяризації внутрішнього туризму, впродовж останніх двох років, спостерігається стійка динаміка росту числа туристів на Львівщині та у сусідніх областях України.

Туризм та екскурсії сприяють взаємному збагаченню культур, відкривають людям доступ до всього найкращого, що несе в собі культура кожного народу, дозволяють на якийсь період забути про незгоди і проблеми повсякденного життя, придають сили духу і ентузіазму.

Але в уяві більшості людей, активний туризм асоціюється, як правило, зі здоровими людьми і тому якось не пасує до інвалідного візка. Однак часи міняються: люди з особливими потребами починають справедливо вимагати від суспільства відкритості, вільного доступу до всіх загальних ресурсів – в тому числі до відпочинкових зон, туристичних маршрутів, цікавих об'єктів архітектури та природи, парків, пляжів тощо. У розвинутих країнах вони все частіше, самі або при допомозі волонтерів громадських організацій, організовують пізнавальні поїздки, екскурсії, табори, змагання. Ось тут і виявилось, що м. Львів/Львівщина і сміливо можна стверджувати Україна абсолютно не готові до обслуговування людей з особливими потребами: наші рекреаційні зони не пристосовані до їх побажань та вимог, не має спеціалістів, методик та практичного досвіду роботи зданою категорією туристів.

Очевидно, що порушується конституційне і громадянське право конкретної частини українського суспільства на повноцінне і достойне життя, відпочинок.

Проблема ускладнюється тим, що попри те, що неповносправні мають рівні з іншими громадянами права, в щоденному житті їхні можливості обмежено. На наш погляд держава, суспільство, кожен з нас повинні допомагати їм. Сьогодні найголовніше для нашого суспільства, це позбутися того принизливого – і для них, і для нас - упередження.

У цивілізованому суспільстві громадяни не вважають неповносправних відмінними від решти населення, там це люди, які потребують більшої уваги, і все. Коли ми навчимося думати так само, неповносправні почуватимуться поряд з нами рівноцінними членами суспільства.

У світі історія активного відпочинку і туризму для людей з обмеженими фізичними можливостями, як масове явище починається з 60-х років 20 ст. коли прийшло усвідомлення захисту прав людини. З цього часу звертають увагу на інвалідів, як на повноправних членів суспільства. Процес трансформації йшов двома паралельними шляхами: зміна людської свідомості призвела до розвитку сфери супроводу і опіки інвалідів, адаптація навколишнього середовища до їх потреб виклала розвиток інфраструктури технічних засобів, котрі допомогли б інваліду користуватися дорогами, парковими майданчиками, парками та зонами відпочинку.

Шлях до досягнення подібного рівня доступу неповносправних осіб до відпочинку тривав у розвинутих країнах 30-40 років. Досягти їх рівня протягом кількох років неможливо, але треба стати на цей шлях і не "винаходити велосипед", а йти по напрацьованому досвіду.

За світовою статистикою в кожній країні є 8-12% неповносправних осіб. З огляду на ці дані, можна ствердити, що в Україні налічується близько 5 млн. неповносправних, не виключено, що вони також намагаються приїхати на екскурсії до Львова та на Львівщину. Зокрема на Львівщині мешкає близько 144 тисяч неповносправних людей, з них понад 8 тисяч - дітей. За даними звітів, які підприємства області подають Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, на них працює близько 14 тисяч неповносправних осіб. Насправді ця цифра значно більша.

Невдовзі галузь туризму опиниться перед цією мільйонною армією споживачів, які будуть шукати можливостей задоволення своїх справедливих потреб на відпочинок. Отож, підготовка технічної інфраструктури та працівників туристичних фірм, турбаз, готелів, музеїв, ресторанів тощо є дуже актуальною і терміновою. Правова база з допомогою Президента і Міністерств України вже змінилась у кращу сторону. Справа за нами.

Згідно результатів досліджень, котрі провели ЛАРТ та Товариство “Зелений хрест” на Львівщині не має жодної туристичної фірми котра спроможна обслуговувати місцевих екскурсантів та туристів з особливими потребами. На наше переконання екскурсоводи, гіди-перекладачі повинні бути обов’язково підготовлені до обслуговування людей з обмеженими фізичними можливостями. Незалежні спостереження показали, що понад 370 спеціалістів туристичного супроводу, котрі офіційно пройшли акредитацію у при Львівській Обласній Державній Адміністрації абсолютно не володіють ані теоретичними знаннями, ані практичними навичками стосовно роботи з екскурсантами та туристами-інвалідами!

Парадоксально, але це є факт, що із шести ліцензованих діючих курсів Львовознавства, котрі фахово займаються професійною підготовкою екскурсоводів та гідів-перекладачів, в жодному з них, в діючі методики, не включено програми роботи з екскурсантами та туристами-інвалідами.

Ситуацію, яка склалася необхідно терміново виправляти. ЛАРТ, як громадська організація, котра ставить перед собою мету гармонійного розвитку внутрішнього/в’їзного туризму у Львові та області не хотіла би залишити без належної уваги людей з обмеженими фізичними можливостями, які проживають тут чи бажають відвідати Львівщину і отримати послуги на високому культурному та соціальному рівні.

Окрім того, перед “Євро 2012” Україна/Львівщина та конкретно м. Львів зацікавлені у формуванні престижного іміджу нашої країни, реконструкції інфраструктури і саме розвиток місцевого туризму відіграє величезне значення.

Ми переконані, що принаймні 14 тисяч неповносправних осіб – проживаючих на Львівщині враховуючи їхній стабільно-задовільний фізичний, психічний та розумовий стан, котрий дозволяє виконувати суспільну роль, а зокрема здійснювати професійну діяльність і отже займатися активним туризмом та екскурсіями, в перспективі скористаються послугами фахово підготовлених працівників сфери туристичного супроводу.

Згідно закону України “Про туризм”, а саме ст. 28, відповідно до якої неприбуткові організації в галузі туризму можуть спрямовувати свою діяльність на розробку власних стандартів екскурсійного обслуговування, та Договору № К08-0430 від 30.06.2009 p. між Львівською Асоціацією Розвитку Туризму та Фондом Східна Європа, визначено розробити та впровадити навчальну програму підготовки фахівців туристичного супроводу та підвищення кваліфікації цих спеціалістів, які вже працюють у туристичній галузі Львова і області. Спеціалізований курс лекцій який складається з теоретичних та практичних занять націлених на здобуття знань та вмінь фахівцями туристичного супроводу по роботі з туристами які мають особливі потреби (з неповносправними, що мають вади слуху, зору та обмежені можливості пересування).

В світлі того, що станом на сьогоднішній день прийняті правила організації та проведення екскурсій на рівні міста/області, брак практичних методологій спричиняє відповідно низький рівень обслуговування туристів непрофесійними гідами. Немає ефективної системи збору реалістичної інформації, зокрема, по кількості проведених екскурсій, так як велика кількість неакредитованих гідів не звітуються про свою роботу.

Місцевим туристичним організаціям, що працюють у місті Львові та області не вистачає професійних, висококваліфікованих кадрів, зокрема екскурсоводів та гідів-перекладачів.

Найчастіше саме гід-провідник є обличчям краю або місцевості для пересічного туриста. По його зовнішності, манері спілкування і знаннях гості судять про смаки, моду, рівень культури і обізнаності мешканців регіону. Гід презентує гостям туристичні об’єкти і сприйняття того чи іншого явища туристом буде залежати в першу чергу від того, як він їм це представить. Від їх професійних знань, активності, відповідальності, ініціативи, залежить оцінка галузі в цілому. До керівників груп висуваються великі вимоги. Вони повинні глибоко володіти фактичним матеріалом з історії, географії, археології, природознавства, мистецтва, етнографії та багатьох інших наук. Їх робота стоїть на першому місці в обслуговувані туристів.

Стає очевиднішим те, що професійно, отже й ефективно, займатися сферою послуг без фахової освіти складно, а в сфері обслуговування клієнтів, просто неможливо. Але станом на сьогоднішній день на Львівщині та і у Карпатському регіоні загалом, на жаль, не реалізуються у достатній кількості навчальні програми з підготовки фахівців туристичного супроводу, а навчальні програми з покращення якості професійного рівня працівників, які вже роками працюють у сфері екскурсійних послуг та інструктажу туристів не проводяться взагалі.

І саме в цьому напрямку існують незадіяні можливості по: запозичені позитивних напрацювань з використанням нових сучасних методології, залучення викладачів/експертів із солідною базою та досвідом, проходження стажувань, впровадження підходів та адаптованих навчальних матеріалів, які зіграють важливу роль для: створення та збереження нових робочих місць, підвищення якості обслуговування туристів, а також розвитку галузі сфери обслуговування туристів в цілому. Цікава на наш погляд спільна робота по зміцненню відношення до авторитету і престижу цих професій.

Дослідження проведені Львівською асоціацією розвитку туризму, Товариством «Зелений хрест» та Туристично-інформаційним центром впродовж 2008-2009 років, показують, що 100% місцевих організацій сфери туристичних послуг вважають, що в цій галузі потрібне навчання, аби покращити її діяльність.

Враховуючи вищенаведені аргументи, існує нагальна необхідність у організації підготовки та перепідготовки наступних пріоритетних категорій працівників туризму:

екскурсоводів;
гідів-перекладачів;

Опитування показують, що 15% працівників високого рівня підготовки приносять підприємству понад 52% прибутку. З опрацьованих спеціальних видань про сферу туристичних послуг випливає, що самим рентабельним капіталовкладенням є навчання працівників. Що само собою призводить до підвищення організаційної ефективності, продуктивності праці, зайнятості, кращій якості роботи і самодисципліні працівників.

Організація процесу навчання.

тривалість навчання: передбачається, що курс лекцій і практичних занять щодо роботи фахівців туристичного супроводу з туристами які мають особливі потреби буде включений в загальну навчальну програму підготовки екскурсоводів. Тривалість занять у сумі 36 годин з яких: 20 годин - академічне навчання (лекції, практичні заняття та контроль) та 16 годин - самостійна робота слухачів. Заняття проводяться у вечірній час, без відриву від виробництва.

періодичність: з огляду на розроблену методику, планується включення курсу лекцій в загальні навчальні програми підготовки фахівців туристичного супроводу (всі Ліцензовані курси екскурсоводів які діють у м. Львові та області) .

кількісний склад групи: враховуючи важливість набуття майбутніми і практикуючими екскурсоводами знань та вмінь роботи з будь якими категоріями туристів і в тому числі з неповносправними та з метою якомога більш ширшого охоплення потенціалу ринку сфери послуг кількості слухачів та досягнення якомога вищої якості викладання/сприйняття матеріалу слухачами, вважаємо, що найбільша ефективність від навчання буде досягнута при умові, якщо кількісний склад слухачів не перевищуватиме 30 осіб.

місце проведення: курс лекцій може бути викладений у будь-якій аудиторії де відбуваються звичайні лекційні заняття курсів екскурсоводів.

викладацький склад: у викладацький склад запрошені місцеві викладачі з Національного університету «Львівська політехніка», Товариства «Зелений хрест», фахівці галузі туристичного супроводу із солідним досвідом роботи. Звичайно, тут потрібен досвід та науково обґрунтована, перевірена на практиці і ефективно діюча методика викладання та підготовки слухачів.

Робочий навчальний план курсу

«АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК ТА ТУРИЗМ ДЛЯ НЕПОВНОСПРАВНИХ»

1. Мета і завдання курсу

Метою даного курсу є підготовка фахівців туристичного супроводу (екскурсоводів, гідів-перекладачів, провідників та ін.) до проведення екскурсій з групами туристів, які серед інших екскурсантів включатимуть осіб, що мають суттєві обмеження здоров’я (порушення рухових, сенсорних (сліпота, глухота), розумових чи психічних функцій) а також їхніх родичів. Екскурсоводи мають розуміти особливості і вимоги, які накладає інвалідність на загальний підхід до екскурсійних послуг. Також ставиться завдання підготувати працівників екскурсійного обслуговування до роботи у середовищі старого міста, яке фактично не пристосоване до переміщення та орієнтації в ньому людей з особливими потребами, зокрема самостійно складати туристичні маршрути. Також у разі необхідності екскурсоводи зможуть надати необхідну допомогу щодо подолання бар’єрів – сходів, бордюрів, високих порогів тощо.

Після закінчення курсу фахівці туристичного супроводу:

· розумітимуть ставлення суспільства до питань неповносправності в історичному контексті та в українському культурному середовищі;

· знатимуть законодавчі основи соціальної захищеності неповносправних в Україні та елементи державної політики в цій галузі;

· матимуть поняття про важливість правильного спілкування, мови і термінології ведення туристичного супроводу;

· матимуть деяке розуміння життя з неповносправністю з точки зору особи, родини і соціального оточення;

а також будуть вміти:

· поєднати теорію і практику ведення екскурсій для неповносправних осіб та їх родин;

· оцінити впливи юридичних, економічних, політичних, технологічних і професійних обставин на інвалідів, їх сім’ї та вибрати правильний підхід у кожному конкретному випадку;

· розвинути та вдосконалювати навички спілкування, асистування, допомоги неповносправним особам, враховуючи багатоманітність умов і ситуацій;

· виробити навички роботи з групою, в яку включені особи з неповносправністю;

· визначати фізичні, звичаєві, психологічні та інституційні бар’єри і перешкоди щодо повного залучення неповносправних у всі сфери суспільства та виробляти в собі здатність їх подолання.

2. Організаційно-методичні вказівки

Курс складається з 5 розділів, по 2-4 теми у кожному. Кожна тема складається з теоретичної частини, зміст якої коротко розписаний, і практичних занять, представлених у вигляді вправ. Вказані основна мета і завдання кожного заняття, щоб кожен раз можна було оцінити, наскільки вони досягнуті. В кінці кожної теми наводиться перелік навчальних засобів – роздаткових матеріалів, плакатів, відеофільмів. Більшість тем вимагають попередньої самостійної підготовки, читання та осмислення обов’язкових та додаткових навчальних текстів, список яких наводиться слідом.

Предметом курсу є вивчення неповносправності з метою правильного та ефективного надання послуг людям, які мають багато особливостей та особливих потреб. Передбачається, що екскурсоводи провадитимуть діяльність у сфері, суміжній з громадським сектором та в тісних партнерських стосунках з організаціями неповносправних. Тому важливим завданням курсу є досягнення ними розуміння і вироблення прогресивного ставлення до даних соціальних проблем. Інформація з цих питань на даний час досить фрагментарна, представлена в різних джерелах. Це і документи уряду, і матеріали преси, і буклети громадських організацій. Навчальна література значною мірою перекладена і для доброго розуміння вимагає обговорень, щоб ефективно перейняти описаний досвід з врахуванням українських реалій.

Щоб освоїтись у даній сфері, не достатньо „посидіти в бібліотеці”. Вимагаються певні психологічні зусилля та праця над собою для тренування вмінь. Крім інформаційного і тренувального компонентів дуже важливим є мотиваційний компонент навчання. Це досягається залученням гостей-доповідачів та інструкторів з числа самих неповносправних, а також симуляційними/тренувальними заняттями. Практичні заняття проводяться інтерактивними методами, з можливо активнішим залученням курсантів до діяльності.

В рамках курсу є значний практичний компонент, де курсанти навчаються, виконуючи конкретні практичні завдання, які їм можуть придатися в майбутній роботі. Є також заняття, де вони навчаються користуватись милицями, іншими допоміжними пристосуваннями та інвалідним візком. Ці заняття проводяться з асистуванням інструкторами з числа неповносправних. Ці практичні завдання, разом із заняттями, на які запрошуються гості-лектори з неповносправністю, помагають екскурсоводам краще зрозуміти предмет і виробити практичні навички та особисте позитивне ставлення. Запрошені співдоповідачі – це громадські лідери, надзвичайно глибоко обізнані „зсередини” з усіма питаннями і проблемами, які виникають у людей з неповносправністю. Вони створюють "місток" до розуміння цих проблем. До кінця курсу у більшості курсантів зникають перші шокові відчуття, незручність, жалісливість при контакті з неповносправними чи принаймні курсанти навчаються контролювати ці почуття в життєвих ситуаціях, коли вони активно шукають можливі вирішення проблем.

Важливо, щоб курсанти відвідували заняття, активно брали участь у групових завданнях, обговореннях, розвивали дух співпраці між собою та з усіма особами, залученими до занять. Важливо, щоб вони активно застосовували свої знання і вміння з інших дисциплін, професійні принципи і етичні норми.

3. Зміст дисципліни

ТЕМА І. Потреби екскурсантів з нівалідністю в контексті прав людини

1.1.: Знайомство. Загальний огляд курсу. Зв’язок з практикою. Чому вивчення неповносправності важливе і де воно може придатися в роботі. Приклади можливої майбутньої роботи екскурсовода з неповносправними, зокрема у Львові.

Практичне заняття № 1. Ідентифікація актуальних потреб неповносправних

Мета: Формування підходів до надання екскурсійних послуг особам з неповносправністю в конкретних ситуаціях у Львові і в Україні

Завдання: Виявити специфіку екскурсійної роботи з неповносправними в контексті України

Вправа 1. Представлення курсантами проблем їхніх клієнтів, родичів, знайомих, сусідів з неповносправністю.

Вправа 2. Робота в групах. Вироблення підходів до вирішення потреб неповносправних осіб під час подорожей та екскурсій. Ідентифікація вкладу екскурсійного працівника в допомогу неповносправним, їх організаціям, виявлення перспективних напрямків діяльності.

1.2.: Професійні вимоги, професійна етика, суміжні професії. Роль фахівців туристичного супроводу у роботі з неповносправними та їх організаціями. Вартість життя особи з неповносправністю

Теоретична частина

Професії у сфері туризму. Проведення екскурсій як професійна сфера діяльності. Імідж професії: внутрішній, зовнішній. Професійна етика в роботі з клієнтом.

ТЕМА 2. Особистий досвід і вироблення ставлення курсантів до неповносправних

2.1. Особисте ознайомлення з неповносправністю: особа. Спілкування і виявлення потреб. Психологія неповносправності. Проблеми, з якими стикаються люди з особливими потребами. На що треба звернути увагу.

Теоретична частина

1. Фактори ризику. Статеві відмінності в статистичних показниках неповносправностей та відмінності потреб: діти/дорослі/старші особи; чоловіки/жінки; недавно/давно набута/ хронічна неповносправність. Проблеми старшого віку.

2. Проблеми, з якими стикаються особи, що захворіли/ зазнали травми/ ураження. Проблеми здоров’я. Втрати: втрата самосприйняття; економічні трати; втрата статусу; втрата приватності; втрата незалежності.

3. Спостереження/ оцінювання потреб в екскурсійній роботі.

Практичне заняття № 2.1. Оцінювання потреб особи

Мета: Формування вміння спостерігати і оцінювати потреби особи, пов’язані з її неповносправністю.

Завдання: Провести оцінювання потреб у конкретних ситуаціях; виявити і проаналізувати потреби особи, поставивши себе на її місце.

Вправа 1. Рольова гра: ”Неповносправна особа” в групі. Розподіливши ролі, серед яких є „глуха” особа (затички до вух), „слабозора” (заліплені окуляри), „зі спастикою руки” (тримає під пахвою тенісний м’ячик); „з втратою дотикової чутливості” (в рукавицях) курсанти виконують у групах спільне завдання (напр. будують з кубиків замок), пізніше „неповносправні” діляться своїми враженнями. Спільно знаходять шляхи, як можна допомогти всім чутися прийнятими.

Навчальні засоби: Засоби для симуляції неповносправності - окуляри/маска, затички до вух, м’ячик, рукавиці; Роздаткові матеріали: 1. письмові інструкції для „неповносправних” і „здорових”; 2. форма „Що може допомогти”

Практичне заняття № 2.2. Зустріч з особою, яка зазнала травми/ особиста історія про неповносправність. Зустріч і спілкування з особою яка зазнала травми. Питання і відповіді. Обговорення (після того як особа з неповносправністю пішла).

Мета: Подолати культурний шок від конфронтації з неповносправністю, навчитись долати незручність, страх, відразу чи інші негативні почуття.

Завдання: Активно слухати неповносправну особу, спілкуватися з нею, задавати суттєві питання, контролюючи свої почуття.

Методичні поради: Викладач має організувати зустріч і бесіду з особою, яка залишить у курсантів дуже позитивне враження. Це має бути особистість, яка дечого досягла в житті, незважаючи на неповносправність чи навіть через неповносправність. Це може бути громадський лідер, людина, яка займає якусь важливу посаду, бізнесмен, політик; однак з явною неповносправністю. Розмова має точитись навколо неповносправності, тому важливо щоб сама особа не соромилась відверто говорити про свій фізичний стан, про обставини травми чи захворювання, про свої негативні почуття, страхи, депресію. Однак важливо щоб бесіда лишила загалом позитивне враження. Тому, крім негативних моментів увага має бути звернена на життєві успіхи, досягнення, як в особистому житті, так і в роботі, громадській діяльності, творчості, бізнесі тощо. Обидва ці моменти – негативний і позитивний - мають виразно прозвучати. Добре, якщо курсанти в обговоренні висловлюватимуть збалансовані враження. Це ознака нормалізації сприйняття неповносправності.

2.2. Специфіка роботи фахівця туристичного супроводу з деякими групами і категоріями неповносправних.

Теоретична частина

Заняття 1.Особи з порушеннями опорно-рухового апарату. Неврологічні порушення. Ортопедичні проблеми. Ампутації.

Заняття 2. Сліпота. Глухота.

Заняття 3. Розумова відсталість/ навчальна неповносправність. Психічні розлади.

ТЕМА 3. НЕПОВНОСПРАВНІ ОСОБИ В СЕРЕДОВИЩІ ТА ГРОМАДІ. СИСТЕМА НАДАННЯ ПОСЛУГ

Тема 3.1. Доступність середовища і архітектурні бар’єри. Планування безбар’єрного середовища. Адаптивне обладнання громадських і житлових приміщень

Теоретична частина

Архітектурне середовище міста. Вимоги безбар’єрного дизайну. Зовнішнє середовище – дороги, вулиці, стоянки. Громадські споруди: вокзали, порти, театри, кіно -, концертні зали. Двері, входи, коридори. Туалети. Ліфти. Пандуси і сходи. Поруччя, ручки дверей, водопровідні крани, бачки та ін. внутрішнє обладнання. Обладнання і переобладнання індивідуального житла. Поняття про нормативи безбар’єрного дизайну і стандарти безпеки для громадських і індивідуальних приміщень. Пристосування транспорту. Спеціальний транспорт. Спеціальне облаштування середовища для незрячих та глухих. Засоби масової комунікації.

Практичне заняття № 3.1. Планування переобладнання приміщень до потреб особи на інвалідному візку.

Мета: Навчитись планувати мінімально необхідні переобладнання для потреб неповносправної особи в реальному середовищі.

Завдання: Виконати схему переобладнання власного житла для потреб неповносправної особи, що пересувається на візку.

Вправа 1. Провести обстеження (аудит) свого помешкання на його доступність для проживання особи у візку.

Вправа 2. Скласти схему необхідних адаптацій/ перепланувань/ переобладнань.

Вправа 3. Скласти перелік пояснень суті переобладнань та їх приблизних розмірів.

Навчальні засоби: Роздатковий матеріал: Методичні вказівки „Аудит доступності об’єктів житлово-громадського призначення”.

ТЕМА 4. Особистий досвід користування інвалідним візком. Техніка їзди і подолання перешкод. Допоміжне обладнання для переміщення і побуту.

Теоретична частина

Інвалідний візок – типи, конструкція, розміри і принципи індивідуального підбору/ переобладнання/ підгонки. Основні механічні принципи техніки їзди і асистування. Подолання бар’єрів. Переміщення по сходах. Обслуговування візка. Правила страхування і техніка безпеки.

Практичне заняття № 4. „Техніка їзди, подолання бар’єрів та асистування особі в інвалідному візку ”.

Мета: Формування розуміння особливостей переміщення особи в інвалідному візку та освоєння навичок асистування.

Завдання: Навчитись елементам техніки переміщення в інвалідному візку та безпечного асистування.

Вправа 1. Техніка пересідання з ліжка/ крісла на візок і назад.

Вправа 2. Переміщення по рівній площині. Техніка асистування.

Вправа 3. Подолання бордюрів та інших перешкод: самостійне/з допомогою асистента, високий/низький бордюр.

Вправа 4. Подолання певної віддалі з різною поверхнею, можливо з заїздом у приміщення в реальній ситуації вулиці міста. (Можливе спілкування з перехожими – врахувати і відповідно поводитись!)

Вправа 5. Переміщення по сходах.

Навчальні засоби: Візки різних типів (2-3); візки активні по одному на кожну пару курсантів.

Примітка: Форма одягу – штани, короткий верхній одяг, який не страшно забруднити, зручне взуття на низьких підборах.

Заняття проводиться з якнайстрогішим дотриманням дисципліни під пильним наглядом викладача/ інструкторів. Жодна дія не виконується без команди!!!

4. Самостійна робота

№ з/п	Зміст роботи	Кількість годин
1	Опрацювання рекомендованої літератури Упродовж вивчення курсу курсанти регулярно будуть отримувати завдання опрацювати рекомендовану літературу перед проведенням наступного заняття. Виконання цього завдання дасть курсантам можливість брати участь у дискусії в аудиторії.	6
2	Забезпечення доступності туристичного маршруту Виконується з метою актуалізації набутих знань і навичок щодо асистування неповносправним особам на конкретному маршруті, виявлення бар’єрів та перешкод і підготовки рекомендацій щодо їх усунення	4
3	Інші види самостійної роботи Відвідання туристичних об’єктів, читання періодики і перегляд фільмів, відеоматеріалів на соціальну тематику, в тому числі пов’язаних з неповносправністю.	6
	Разом	16

5. Кількісні показники матеріально-технічного, науково-методичного та кадрового забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення: Для викладання курсу використовується мультимедійний проектор з екраном, фліп-чарт. Для проведення практичних занять на групу з 20 осіб необхідно мати 10 активних візків, а також одну пару милиць, одні ходунці, непрозорі окуляри, тростину, якими користуються незрячі, навушники для імітації сліпоти, глухоти.

Науково-методичне забезпечення: Для викладання даного курсу частково використовуються матеріали курсу «Питання неповносправності в соціальній роботі», який читається студентам НУ «Львівська політехніка», а також матеріали і досвід численних семінарів з питань доступності туристичних послуг, проведених викладачами даного курсу у 2004-2008 рр. Рекомендована література наведена в списку літератури.

Кадрове забезпечення: Курси проводяться доцентом Львівської політехніки та громадським діячем у галузі неповносправності Миколою Сварником та активістом туристичного громадського руху, головою громадської організації «Зелений хрест» Олександром Волошинським, на рахунку в яких близько 3 десятків семінарів та конференцій, проведених за темою тренінгу.
6. Рекомендована література

1. О. Волошинський, І. Горбацьо, А. Мацелюх, М. Сварник. Теорія і практика організації активного відпочинку та туризму для неповносправних осіб. – Львів: Ліга-Прес, 2009. – 128 с.

2. Ваньє Ж. Бути людиною. – Львів: “Свічадо”, 2000. – 155 с.

3. Грибальський Я, Мудрий Я., Сварник М. та ін. Доступність до об’єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами. Методичний посібник. – Київ: Соцінформ, 2004. – 105 с.

4. Ервін Е., Кугельмас Д. Підготовка вчителів і вихователів до роботи з інклюзивними класами та групами / Курс для викладачів вищих навчальних закладів. – Київ: Всеукраїнський фонд „Крок за кроком”, 2000. – 302 с.

5. Конвенція про права дитини. - К.: АТ Вид-во "Столиця", 1997. – 32 с.

6. Конвенція про права інвалідів. К: Представництво ООН в Україні, 2009. - 48 с.

7. Окамото Г. Основни фізичної реабілітації. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 293 с.

8. Олішевська О. Дитина під парасолькою прав. – К.: ВФ „Крок за кроком”, 2002. – 127 с.

9. Романчук О. Дорога любові. – Львів: “Свічадо”, 2001. – 125 с.

10. Сварник М. Що найважливіше для неповносправної дитини. // Якщо ми – батьки неповносправної дитини. – Краків: „Огніско”, 1998. – 64 с.

11. Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів. Організація Об’єднаних Націй. - Львів: Товариство "Надія", 1998. - 48 с.

Номер теми в навч. плані	Найменування розділів і тем	кількість годин	Викладач
1.1. 1.2.	Знайомство. Загальний огляд курсу. Зв’язок з практикою. Чому вивчення неповносправності важливе і де воно може придатися в роботі. Приклади можливої майбутньої роботи екскурсовода з неповносправними, зокрема у Львові. Професійні вимоги, професійна етика, суміжні професії. Роль фахівців туристичного супроводу у роботі з неповносправними та їх організаціями. Вартість життя особи з неповносправністю	8	Сварник М. Волошинський О.
2.1. 2.2.	Особисте ознайомлення з неповносправністю: особа. Спілкування і виявлення потреб. Психологія неповносправності. Проблеми, з якими стикаються люди з особливими потребами. На що треба звернути увагу. Специфіка роботи фахівця туристичного супроводу з деякими групами і категоріями неповносправних	6	Сварник М. Волошинський О.
3.	Доступність середовища і архітектурні бар’єри. Планування безбар’єрного середовища. Адаптивне обладнання громадських і житлових приміщень	2	Сварник М. Волошинський О.
4	Особистий досвід користування інвалідним візком. Техніка їзди і подолання перешкод. Допоміжне обладнання для подолання перешкод	4	Сварник М. Волошинський О.
5.	Самостійна робота	16